тягатися — [т ага/тиес а] а/йус а, а/йеіс :а, а/йеіц :а, а/йуц :а … Орфоепічний словник української мови
тягатися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
голова — (4) 1. Часть тела: Камо Туръ поскочяше, своимъ златымъ шеломомъ посвѣчивая, тамо лежатъ поганыя головы Половецкыя... 13. На Немизѣ снопы стелютъ головами, молотятъ чепи харалужными, на тоцѣ животъ кладутъ, вѣютъ душу отъ тѣла. 36. Тяжко ти головы … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
жъ — Же, жъ (10) I. Союз. 1. Противительный союз. Указывает на противопоставление частей предложения или одного предложения другому но, а: Не лѣпо ли ны бяшетъ, братіе, начяти старыми словесы трудныхъ повѣстіи о пълку Игоревѣ, Игоря Святъславлича!… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
предъ — Пред предъ (2) А. Предлог с твор. пад. 1. Для обозначения лиц или предметов, впереди которых что л. находится или происходит: Тогда пущашеть (Боян) і̃ соколовь на стадо лебедѣи: которыи дотечаше, та преди пѣснѣ пояше старому Ярославу, храброму… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
потягатися — I а/юся, а/єшся і потя/гуватися, уюся, уєшся, недок., потягну/тися і потягти/ся, тягну/ся, тя/гнешся; мин. ч. потягну/вся, тягну/лася, тягну/лося і потя/гся, тягла/ся, тягло/ся; док. Витягатися всім тілом, розправляючи руки, ноги, стан. II а/юся … Український тлумачний словник
протягатися — I а/юся, а/єшся і протя/гуватися, уюся, уєшся, недок., протягти/ся і протягну/тися, тягну/ся, тя/гнешся; мин. ч. протя/гся, тягла/ся, тягло/ся і протягну/вся, ну/лася, ну/лося; док. 1) Тягтися в певному напрямку, розташовуватися рівною лінією,… … Український тлумачний словник
таскатися — а/юся, а/єшся, недок., розм. 1) фам. Те саме, що волочитися 2), 3); вештатися, тягатися (у 1 3 знач.). 2) рідко. Іти, їхати, ходити кудись далеко або неохоче … Український тлумачний словник
блукати — 1) (рухатися без певної мети чи напрямку), тинятися, вештатися, сновиґати, плентати(ся), шастати, швендяти(ся) 2) (ходити / їздити по світу, часто змінюючи місце перебування), мандрувати, кочувати, волочитися, волоктися, віятися, никати, тинятися … Словник синонімів української мови
звикати — звикти, звикнути 1) (перев. з інфін. набувати звички робити що н.), навикати, навикнути, звикатися, звикнутися 2) (до кого чого й з інфін. повністю пристосуватися до кого / чого н., уважати щось звичайним, звичним), звикатися, звикнутися,… … Словник синонімів української мови
